Шалений, пристрасний Олекса Новаківський. Символіст, експресіоніст світового масштабу, народжений на Поділлі, вишколений у Європі, він був залюблений в Україну і зумів синтезувати її яскраву етнографічність, спадок Візантії і модерністичні європейські течії. Його "нервовий" динамічний мазок, що просто вібрує від енергії, його гарячі "агресивні" барви, що буквально горять чи то дзвенять на полотні – їх не сплутаєш ні з чим. Новаківський – традиційний і новаторський, величний і пафосний, але без солодкавості. Навпаки, його пафос з гірчинкою.
[цикл статей, створений за підтримки Українського культурного фонду]
(1915-1919 рр.)
Улюблений патрон Новаківського – митрополит Андрей Шептицький.
Зустріч зі митрополитом стала знаковою для художника. У 1913 році на запрошення Шептицького Олекса переїжджає з Кракова до Львова, поселяється на віллі, яку Шептицький придбав для потреб українського музею. У 1923 р. там, у майстерні митця, з ініціативи й за підтримки митрополита відкривається перша в Галичині художня школа з чіткою українською орієнтацією, де понад 100 учнів отримало фахові знання. За підтримки Шептицького школа проіснувала аж до смерті художника у 1935 році. На знак пошаки і вдячності за таку підтримку Новаківський пише багато портретів свого патрона. Найвідоміший – в образі Мойсея.
(1907-1910 рр.)
Саме цю картину придбав Шептицький для своєї приватної колекції під час персональної виставки Новаківського у Кракові 1911 року. І тоді ж запросив художника переїхати з сім’єю до Львова. Три жінки у білих сорочках і яскравих гаптованих камізельках співають, заглядаючи до пісенника. У “Коляді” Олекса Новаківський зобразив сцену очікування Різдва і домашнє музикування.
1913 року у віллі навпроти собору св. Юра оселився Олекса Новаківський. Працював художник у майстерні на другому поверсі, а мешкав разом з дружиною і синами Ярославом і Жданом-Олексою в п’яти кімнатах, розміщених поруч. За використання помешкання і майстерні, художник зобов'язався передавати до фондів музею свої твори. З панорамного вікна власної майстрені Олекса Новаківський споглядав отакий вид і не втомлювався малювати величний собор святого Юра у Львові.
(19230-1930рр.)
Цей діалог Новаківського з грецьким міфом про кохання Зевса до Леди, з Мікеланджело Буанаротті (картина якого на цей сюжет була втрачена і збереглась тільки у копіях), з Рубенсом (який написав свою Леду у 1601 році), є настільки переконливим, що ставить українця в один рівень з цими найвідомішими творцями європейського мистецтва.
(1930- 1931 рр.)
Легендарний народний месник з Гуцульщини символізує нескорений, волелюбний дух українського народу, а гуцульська красуня, кохана народного героя і винуватиця його загибелі, радше нагадування – наскільки звабливою й водночас зрадливою може бути краса. Це картини останнього періоду творчості майстра, де особливо виразно видно особливості його пізнього експресіоністичного почерку.
(1919 р.)
Творення національної форми на основі досягнень італійського Відродження, візантійського іконопису, європейського бароко – це інвестиція Новаківського в українську живописну школу. Від 1913-го по 1920-ті рр. митець створив низку образів «Мадонни на троні», які за формальною композицією співзвучні з італійськими Мадоннами, але ж по суті відверто "проукраїнські". Особливо ця Богородиця, одягнена в народні шати і оточена українськими дітлахами.
Автор: Ярина Винницька