Фотоальбом "Народна ікона Чернігівщини" [із серії "УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО"] виданий Львівським Інститутом колекціонерства: упорядники – Оксана Романів-Тріска, Олександр Молодий, Андрій Кісь; текст – Ольга Травкіна; фото і макет – Андрій Кісь. Ініціатор проєкту – Тарас Лозинський.
Розвіт народної ікони припадає на ХІХ ст., коли твори місцевих богомазів стали популярними серед сільського і міського населення. Саме на Чернігівщині, яку Михайло Грушевський називав «північними сховками», «коморами українського життя» (адже саме тут, на Чернігово-Сіверської землі, зосереджуються гетьманські столиці – Батурин, Глухів, Чернігів), малоземелля значної частини селян після реформи 1861 р. змушували їх шукати заробітків, а відтак зайнятися ремеслами – за кількістю кустарів і ремісників Чернігівська губернія посідала перше місце серед українських губерній.
Народні ікони Чернігівщини – переважно хатні, писані на дереві, здебільшого на вільхових, липових, соснових, рідше – ялинових дошках, на тонкому шарі рослинного клею або олійно-кредяного ґрунту олійними фарбами. Найчастіше використовували дешеві фарби: свинцеві білила, свинцеву жовту, сурик свинцевий (червона фарба). З дорогих фарб застосовували лише берлінську лазур (синю), яка не мала дешевого еквівалента.
Дешевизна народних ікон і їх доступність широкому загалу вплинули на формування своєрідного художнього стилю, коли майстри прагнули вдовольняти естетичні смаки та уподобання селян. Іконописець зображував простодушних святих, схожих на місцевих жителів, часто вбраних у національний одяг. Яскравою прикметою народної естетики є обрамлення зображень святих квітами, найчастіше стилізованими півоніями, трояндами, мальвами. Ікони займали центральне місце в хаті, на покуті, тобто в красному куті, навпроти входу, були прикрашені рушниками і квітами, останні згодом перейшли й на самі ікони.
На мистецькі засади ікони, в тому числі й чернігівської, великий вплив мав панівний упродовж другої половини XVII–XVIII cт. стиль бароко. Народна ікона ввібрала блиск, експресію, пишні образи барокового стилю, який надовго затримався в українській «глибинці», був переосмислений і творчо втілений у нові самобутні образи.
[використання ілюстрацій/фотографій видання з метою публічного комерційного чи некомерційного показу заборонено. лише за умови отримання письмого дозволу]
