Народна ікона Чернігівщини

Альбом Народна іокна Чернігівщини [із серії "УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО"] виданий Львівським Інститутом колекціонерства: упорядники – Оксана Романів-Тріска, Олександр Молодий, Андрій Кісь; текст – Ольга Травкіна; фото і макет – Андрій Кісь. Ініціатор проєкту – Тарас Лозинський.

Розвіт народної ікони припадає на ХІХ ст. – твори місцевих богомахів стали дуже популярними серед сільського і міського населення. Саме народна ікона є тим синтетичним твором, у якому повною мірою виражено національну самобутність, національну форму – образність і художній колорит народного мистецтва. У ХІХ ст. народна ікона була основним носієм художньої традиції – поряд з рушником вона стала національним символом україни.

Видатний український історик і політичний діяч Михайло Грушевський вважав Чернігівщину краєм, де залишилися «багатющі наукові і національні клейноди», підкреслював цінність цих територій для конструкції національної культури. Вчений називав Чернігівщину «північними сховками», «коморами українського життя», вказував на значущість «дослідження старої Чернігівщини як великого культурного резервуару українського життя на протязі цілого тисячоліття.

В часи Гетьманшини на Північному Лівобережжі активно формується старшин- сько-козацьке землеволодіння, розвивається торговельно-промислове підприємництво. Саме тут, на Чернігово-Сіверської землі, зосереджуються гетьманські столиці – Батурин, Глухів, Чернігів.

Малоземелля значної частини селян після реформи 1861 р. змушували їх шукати заробітків, а відтак зайнятися ремеслами – за кількістю кустарів і ремісників Чернігівська губернія посідала перше місце серед українських губерній.

Народні ікони Чернігівщини – переважно хатні, писані на дереві, найчастіше на вільхових, липових, соснових, рідше – ялинових дошках, на тонкому шарі рослинного клею або олійно-кредяного ґрунту олійними фарбами. Найчастіше використовували дешеві фарби: свинцеві білила, свинцеву жовту, сурик свинцевий (червона фарба). З дорогих фарб застосовували лише берлінську лазур (синю), яка не мала дешевого еквівалента.

Дешевизна народних ікон і їх доступність широкому загалу вплинули на формування своєрідного художнього стилю, оскільки майстри прагнули вдовольняти естетичні смаки та уподобання своїх покупців. Іконописець зображував простодушних святих, схожих на місцевих жителів, часто вбраних у національний одяг. Яскравою прикметою народної естетики є обрамлення зображень святих квітами, найчастіше стилізованими півоніями, трояндами, мальвами. 

Ікони займали центральне місце в хаті, на покуті, тобто в красному куті, навпроти входу, були прикрашені рушниками і квітами, останні згодом перейшли й на самі ікони. 

На мистецькі засади ікони, в тому числі й чернігівської, великий вплив мав панівний упродовж другої половини XVII–XVIII cт. стиль бароко. Народна ікона ввібрала блиск, експресію, пишні образи барокового стилю, який надовго затримався в українській «глибинці», був переосмислений і творчо втілений у нові самобутні образи.

Kovcheh
Address:ADDRESS STREET City, Country
Email:kovcheh.ukraina@gmail.com